Коротка історія про те, як я зненавиділа технології: пишеш собі величенький постик на телефоні, переходиш в іншу програмку, щоб подивитися, що там пише Вікіпедія про "Божевільного Макса", а внаслідок цього написаний тобою геніальний текст якогось дива просто стирається сам собою. Це так п р и к р о.
Отож, спроба номер 2.
Останнім часом у кінематографі відчутно побільшало фемінізму: "Gone Girl", "Ex Machina", "Mad Max : Fury Road". Фьюріоза, слідом за своїми попередницями, виборює собі право на власний шлях і життя, намагаючись подолати пережитки чоловічого світу. Буквально, вона втікає, намагаючись віднайти зелені землі. У назві фільму вдало обіграно ідею дороги як становлення героїні. Персонаж Шарліх Терон типово кіберпанківський, це жінка-воїн, яка фізично спроможна подолати чоловіків. Щоправда, тут на її користь грає не технології майбутнього, а доволі звичайна механіка: допотопний металевий протез та потужна воєнна вантажівка. Це жінка-лицар, яка рятує наложниць Несмертного Джо від патріархального полону, що характерно, викрадає вона їх з печери. Дівчата на початку фільму постають безпосереднім втіленням стереотипу жіночності: тендітні, з довгим волосся, закуті поясами вірності, такі собі представниці "слабкої статі". Проте у дорозі гніву вони змінюються, проходять ініціацію: спочатку позбуваються металевих поясів, потім вчаться перезаряджати вогнепальну зброю, доходить до безпосередніх силових сутичок. Одна з них на початку рветься назад, до підкореного патріарху животіння, нажахана труднощами самостійного шляху та переслідування. Проте й це змінюється. Фьюріоза ж з самого початку постає самодостатньою, можливо, це криється в її походженні - плем'я жінок, з якого вона походить, дуже нагадує амазонок дизельної ери.
Яку роль тут відіграє сам Макс? На відміну від попередніх частин, тут він зовсім не головний герой, скоріше, різновид чарівного помічника (чарівного не тому, що Том Гарді, а тому, що він навіжений - чим не різновид магії?). На самому початку він навіть намагається силою подолати жінок, проте йому цн не вдається. Найбільше імпонує, що взаємодопомога Макса й Фьюріозу не ґрунтується на неявній закоханості: це просто спроба вижити. Хоча певний сентимент залишається (оцей thump up від сухаря Макса білявій дівчині, яка одразу ж загинула, просто на скупу чоловічу сльозу пробиває) проте принциповим є самий такий безпристрасний союз, де чоловік і жінка постають нарівні, поза звичним голівудським (і романтичним) дискурсом.
Особливо промовистий фінал: героїні підносяться до вершин Цитаделі на платформу, попутно підбираючи "на борт" всіх охочих жителів, а Макс скромно губиться у натовпі, наостанок кивнувши Фьюріозі. Феміністки могли б прискіпуватись до того, що Макс своєю кров'ю рятує Фьюріозі життя, проте це якраз доповнює ідею взаємодопомоги, союзу рівності (бо й та дівчина заплатила за нього своєю кров'ю, зірвавшись з кузова черех прострілену Максом ногу).
Сама естетика фільму зачаровує. Динаміка, подієвість, ритм - все це тримає в постійній напрузі, але це к л а с н о. Краєвиди Намібії (до речі, знімалось все з мінімальним використанням комп'ютерної графіки), культ машини - потужні автівки, щедро вкриті черапами, потужні вибухи - усе це викликає захват, так вдало зібрано й витримано. Дизельпанк (це Вікіпедія) таки крутий.
Отож, спроба номер 2.
Останнім часом у кінематографі відчутно побільшало фемінізму: "Gone Girl", "Ex Machina", "Mad Max : Fury Road". Фьюріоза, слідом за своїми попередницями, виборює собі право на власний шлях і життя, намагаючись подолати пережитки чоловічого світу. Буквально, вона втікає, намагаючись віднайти зелені землі. У назві фільму вдало обіграно ідею дороги як становлення героїні. Персонаж Шарліх Терон типово кіберпанківський, це жінка-воїн, яка фізично спроможна подолати чоловіків. Щоправда, тут на її користь грає не технології майбутнього, а доволі звичайна механіка: допотопний металевий протез та потужна воєнна вантажівка. Це жінка-лицар, яка рятує наложниць Несмертного Джо від патріархального полону, що характерно, викрадає вона їх з печери. Дівчата на початку фільму постають безпосереднім втіленням стереотипу жіночності: тендітні, з довгим волосся, закуті поясами вірності, такі собі представниці "слабкої статі". Проте у дорозі гніву вони змінюються, проходять ініціацію: спочатку позбуваються металевих поясів, потім вчаться перезаряджати вогнепальну зброю, доходить до безпосередніх силових сутичок. Одна з них на початку рветься назад, до підкореного патріарху животіння, нажахана труднощами самостійного шляху та переслідування. Проте й це змінюється. Фьюріоза ж з самого початку постає самодостатньою, можливо, це криється в її походженні - плем'я жінок, з якого вона походить, дуже нагадує амазонок дизельної ери.
Яку роль тут відіграє сам Макс? На відміну від попередніх частин, тут він зовсім не головний герой, скоріше, різновид чарівного помічника (чарівного не тому, що Том Гарді, а тому, що він навіжений - чим не різновид магії?). На самому початку він навіть намагається силою подолати жінок, проте йому цн не вдається. Найбільше імпонує, що взаємодопомога Макса й Фьюріозу не ґрунтується на неявній закоханості: це просто спроба вижити. Хоча певний сентимент залишається (оцей thump up від сухаря Макса білявій дівчині, яка одразу ж загинула, просто на скупу чоловічу сльозу пробиває) проте принциповим є самий такий безпристрасний союз, де чоловік і жінка постають нарівні, поза звичним голівудським (і романтичним) дискурсом.
Особливо промовистий фінал: героїні підносяться до вершин Цитаделі на платформу, попутно підбираючи "на борт" всіх охочих жителів, а Макс скромно губиться у натовпі, наостанок кивнувши Фьюріозі. Феміністки могли б прискіпуватись до того, що Макс своєю кров'ю рятує Фьюріозі життя, проте це якраз доповнює ідею взаємодопомоги, союзу рівності (бо й та дівчина заплатила за нього своєю кров'ю, зірвавшись з кузова черех прострілену Максом ногу).
Сама естетика фільму зачаровує. Динаміка, подієвість, ритм - все це тримає в постійній напрузі, але це к л а с н о. Краєвиди Намібії (до речі, знімалось все з мінімальним використанням комп'ютерної графіки), культ машини - потужні автівки, щедро вкриті черапами, потужні вибухи - усе це викликає захват, так вдало зібрано й витримано. Дизельпанк (це Вікіпедія) таки крутий.
Немає коментарів:
Дописати коментар