"Джонні-мнемонік" - один з тих фільмів 90-х, які закарбувалися у пам'яті похмурими кадрами, замиленістю зображення, натяком на високі технології в сюжеті, пишними зачісками героїнь, шкірянками і пародією на хеві-метал у саундтреках. Дитинство. Зараз важко зрозуміти, чи то кіберпанк наклав свій стилістичний відбиток на тогочасні фільми про моторошні нетрі мегаполісів, чи то просто загальна тенденція 90-х. Морок і мжичка, силует людини проти потужного джерела світла у якійсь підворотні - загальні місця того, що доводилося бачити на екрані телевізора.
Тому фільм не сприймається як щось нове і загалом навіює сон. На відміну від оповідання Ґібсона, за яким була знята екранізація. Насправді, фільм запам'ятається кожному - психічний герой Кіану Рівза, чия акторська "майстерність" викликає бажання швиденько прокрутити епізод, елементи абсурду - важко було втримати напівістеричний регіт, коли в гротескній фігурі проповідника-вбивці впізнаєш героя всіх бойовиків (знову ж таки) 90-х Дольфа Лундгрена. Хоча, не можна не визнати, іронії в фільмі вистачає. Сюжет, перш за все, наближений до цілком зрозумілих реалій тогочасного життя, що не дає пересічному глядачеві загубитися: символіка анархії на лобі ватажка катакомбної спільноти, той же проповідник, який закликає звернутися до Ісуса (і померти), фармацевтична компанія, що нагадує масонську ложу, підпільна лікарня, фатальний вірус (можливо, паралель зі СНІДом) тощо. Герой Кіану Рівза - типовий американець, який просто хоче норма-а-ального обслуговування. Опанувати нездорові амбіції і спуститися на землю йому допомагає Джейн, дівчина з вулиці. Принц й Попелюшка у світі технологій. Оповідання натомість - абсолютно самостійна реальність, позбавлена будь-яких сентиментів. Не дивно, що у фільмі героїню-помічницю Джонні не назвали Моллі (та й металевих пазурів у неї нема). Ґібсон просто не дав зіпсувати, мабуть, найяскравішого персонажа свого кібервсесвіту.
Ідея вірусу, який знищує нервову систему, відповідає загальній тенденцій кіберпанку - це наслідок перенасичення людини інформацією та імплантантами, каже Спайдер. Проте загибелі людства вдається запобігти. У той час як в оповіданні єдиним способом жити "нормально" виявляється втеча у "небеса" майбутнього - мережу лабіринтів під геодезійним куполом, занурену в тишу і вічний морок. Нітехи теж не позбавлені технологій, але це "примітивна технологія" - вживлення щелепи тварини (собаки), татуювання, шрамування. Це плем'я напівлюдей-напівтварин - єдині залишки людства, яким ми його знаємо. Іронічно.
Немає коментарів:
Дописати коментар