Фінал фільму "Особлива думка", питання, яке було поставлене на семінарі, досить оптимістичний (а оптимізм і кіберпанк речі непоєднувані). Фільм постає скоріше антиутопійним, ніж кіберпанковим, технології [передбачення майбутнього] у ньому відіграють вторинну роль, адже на перший план виходить "деміург" - людина, яка намагається хитрими махінаціями контролювати хоча б маленьку частину світу.
Проте сама проблема доволі актуальна як на наш час - третя сторона, за допомогою провісників може не лише контролювати людину, а й формально визначати її майбутнє. Індивід нічим не убезпечений від використання інформації про нього - будь-яка вина, навіть у перспективі, може спричинити до кари. Це вже в продовження обговорення у фейсбуці. Більшість все-таки схильна до того, що параноя кіберпанку не має підстав, і є власне параноєю, а не здоровим сумнівом. Проте я схильна тлумачити все менш буквально. Людина своєю активністю в соцмережах, розмовами по телефону, звичайними повідомленням завжди залишає по собі якісь маленькі сліди. Згадаймо, як за мінімальними транзакціями якудза вирахували Джонні з Моллі. Чи слова Натана з "Ex Machin'и" про те, що всі корпорації зв'язку стежать за своїми абонентами. Просто поки що немає підстав підозрювати, що всім цим буде заправляти самосвідомий штучний інтелект, а не людина. Хоча й остання може постаратися й попсувати нам життя. Але. Вадим Менжулін якось висловив цікаве припущення про те, що науково-фантастичні сюжети ХІХ ст. колись були вигадкою, але дуже скоро стали реальністю. Перенасиченість сучасної культури сюжетами про повстання машин і приреченість людини на постійне спостереження черговим Старшим Братом в мережі змушує замислитися.
Проте сама проблема доволі актуальна як на наш час - третя сторона, за допомогою провісників може не лише контролювати людину, а й формально визначати її майбутнє. Індивід нічим не убезпечений від використання інформації про нього - будь-яка вина, навіть у перспективі, може спричинити до кари. Це вже в продовження обговорення у фейсбуці. Більшість все-таки схильна до того, що параноя кіберпанку не має підстав, і є власне параноєю, а не здоровим сумнівом. Проте я схильна тлумачити все менш буквально. Людина своєю активністю в соцмережах, розмовами по телефону, звичайними повідомленням завжди залишає по собі якісь маленькі сліди. Згадаймо, як за мінімальними транзакціями якудза вирахували Джонні з Моллі. Чи слова Натана з "Ex Machin'и" про те, що всі корпорації зв'язку стежать за своїми абонентами. Просто поки що немає підстав підозрювати, що всім цим буде заправляти самосвідомий штучний інтелект, а не людина. Хоча й остання може постаратися й попсувати нам життя. Але. Вадим Менжулін якось висловив цікаве припущення про те, що науково-фантастичні сюжети ХІХ ст. колись були вигадкою, але дуже скоро стали реальністю. Перенасиченість сучасної культури сюжетами про повстання машин і приреченість людини на постійне спостереження черговим Старшим Братом в мережі змушує замислитися.
Немає коментарів:
Дописати коментар